Иринa Папуґа

Основна школа Бачинци

Др Душан Дрляча

МЕДЗИЗАВИСНОСЦ ДРУЖТВЕНЕЙ ИСТОРИЇ И ЖИВОТА ПРОСВИТНЕЙ УСТАНОВИ

(Рецензия кнїжки Ирини Папуґа Основна школа Бачинци, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2008)

Мам чесц Редакциї публикациї сообщиц свойо думанє о рукопису Основна школа у Бачинцима авторки Ирини Папуґа.
Интелиґентно и чувствительно написани лїтопис бачинскей Alma Mater. Шерцо тей двасторочней панї и нєшка дурка – як у вчасней младосци. Шорики такей вредносци о єй историяту, з нагоди окремного ювилею, могло виписац лєм тото пирко хторе ше ту научело писац, ту школу з успихом закончело и з однєшеним знаньом крочело до живота.
А тота школа була православна (од 1755. трокласна, за хлапцох) и грекокатолїцка, „обосполна”, заєднїцка – сербска и руска (уж 132 роки); штирокласна, „опетовна” и седемрочна, понеже ше у нєй од 1962. по 1972. рок могло дойсц до почитованей „малей матури”.
З того жридла знаня и справованя, здобуваня и применьованя моралних нормох пили велї познати людзе, будуца интелектуална елита обидвох народох. А за отриманє традициї и уровня знаня значне и тото же ше абсолвенти тей школи, як просвитни роботнїки, барз часто врацали до своїх дакедишнїх учальньох, правда – з дньовнїками под пазуху.
Хронїчарски записи (понайвецей у школских лїтописох), часто худобенко призначовани та прето розличней вредносци, авторка Ирина Папуґа барз фахово надбудовює, а дзе треба и дописує, ситуує до простору и часу, пояшнює ситуациї хтори тедишнї писателє лїтописох нє могли або нє шмели описовац. Же би тото посцигла, авторка хаснує (окреме за медзивойнови период) огласни кнїжки, звити з испитох, записнїки Наставнїцкей ради, записнїки зоз схадзкох Школского одбору и шицки други доступни жридла. На тот способ живот Школи спатрени у контексту дружтвено-историйних обставинох у месце и держави.
Спомнїме, у кратких смугох, у чим основни вредносци того фундаментално зробеного и надзвичайно добре документованого рукопису. На початку дате вичерпне огляднуце на прешлосц Сриму – од римских часох, штредньовиковней Угорскей. Авторка з правом пошвецує достойну увагу зменом жительства у Сриме, од насельованя Славянох и Византинцох, Мадярох и Туркох, а кед ше тоти остатнї поцагли – моцним миґрацийним рушаньом Сербох з рижних крайох (першенствено Расциянох), потим топонимом и култом хтори вязани за нїх у улоги сримскей бешеди у оформйованю сербского литературного язика. Уж од 1803. року Руснаци ше зявюю у Шидзе, а од 1834. року и у Бачинцох.
Коло детальних описох сербского жительства XIX столїтия (найстарши фамелиї: Ґачич, Ракич, Вуйкович, Петрич, Милич, Видич, Рацанович, алє и Руснацох: Сивч, Горняк, Кечкеш, Сабадош, приселєни з Коцура, Руского Керестура, Горнїци у Шаришскей жупаниї, Словацка), барз значни податок же православни коло церкви 1805. року направели и школу, хтора за тоти наменки хаснована аж по 1877. рок. Дзепоєдни священїки були источашнє и вироучителє.
Кед пише о образованю у Бачинцох, Папуґова свойо розпатраня кладзе до рамикох културно-просвитней дїялносци Сербох у Южней Угорскей, починаюци од одгукох Доситейовей роботи, прейґ снованя Матици сербскей и активносцох Юстина Михайловича, др Петра Йовановича и др Дьордя Натошевича. Часточнє описменєни леґинє у бачинскей школи одходза коло половки вику, зоз заслугу митрополита Павла Ненадовича, на дальше школованє до Сримских Карловцох.
После одредзеного препатрунку о присельованю Руснацох на угорску Долню жем, авторка описує їх „драгу предлуженого селєня” до Сриму и Славониї и снованє (коло 1847. року) грекокатолїцкей школи у приватних обисцох, Церковней општини и церкви. Руснаци у Бачинцох ше намагали же би спомнута приватна грекокатолїцка школа (учителє: Михайло Сивч, Лука Колесар, Андия Колошняї), хтору парохиянє витримовали у натури и пенєжу, преросла до народней, алє то пре законски одредби зоз XIX вику нє було можлїве.
Од 1877. року у Бачинцох ше находзи нови школски будинок, а штирокласному школованю ше додава и дворочне «опетовне» обучованє. Кед ше злучели сербска и руска школа, од 1886. року ше сную нови школски одбори, при чиїм ше виборе почитує национални и вирски принцип (о. Владимир Хранилович, Дюра Провчи, о. Павле ]возданович, Янко Скубан, о. Михайло Ґолубич, Янко Югик, Дюра Венчельовски, Янко Сивч). Перша учителька у Бачинцох була од 1887. року Єлка Грнякова (можебуц Горнякова), кед у школи було 173 дзеци. Рок познєйше ю нашлїдзел 24-рочни Никола Янкович, народзени у сербско-руским Дюрдьове, зачатнїк Школского лїтопису у Бачинцох; у тей роботи го нїхто нє надвисшел анї у перших деценийох ХХ вику.
По Школским законє зоз 1888. року, до школи ше нє могли уписац шицки дзеци пре нєодвитуюци условия за роботу (нє було досц простору). Нови школски будинок закончени аж 1905. року, на сторочнїцу правеня предходней конфесийней школи. У школским 1907/1908. року бачинска школа мала вецей як 200 порядних школярох и трох учительох. Школски управитель и писатель Лїтопису Миленко Юришич мал вельо нєприємносци док свою институцию (и овоцнїк) нє опремел на одвитуюци способ. Уведзени позитивни новосци як цо школованє женских дзецох, програми «опетовних» класох, образованє одроснутих, преходзенє ґимназиялцох до учительских школох итд. Школска библиотека (кнїжница) мала у тим чаше 535 дїла, з чого векшина скапала або є спалєна у Першей шветовей войни.
Важни шорики Ирина Папуґова пошвецує учительови Йованови Салонскому, Руснакови, хтори у Бачинцох робел два децениї (1892-1911), учел дзеци и младеж сербскогорватски, а можебуц и руски язик. У тим чаше ше у валалє зменьовали велї сербски учителє и учительки. Зменьовали ше и священїки, єдней и другей вири, окончовани владически визитациї, а 1896. року Бачинци нащивел и патриярх сербски Георгиє Бранкович.
После дворочного претаргнуца, водзиц Лїтопис под час Першей шветовей войни предлужел Лазар Дєкич. Учителє були на фронту, школа у воєним форґове, а школяре без порядней настави. Алє, як и у каждим злу, найдзе ше и дацо добре: одатим учительком ше припознава пред тим онєможлївене право на роботу. Число школярох, хлапцох и дзивчатох ше у основней и «опетовней» школо звекшовало. Означена сторочнїца сербского поети Петра Прерадовича.
У медзивойновим периодзе школа робела по важацим законє: обидва писма (и обидва язики) ровноправни, а учителє постали державни чиновнїки. Бачинска школа шейскласна и паралелна – двоязична (на сербским, а од 1935. року и на руским язику) у перших двох класох. Дзеци були активни учашнїки святосавских, кирилометодийских и других преславох. Школярох було коло 250 (руски дзеци 35-40), учителє ше кратко затримую у Бачинцох; школски простор нєадекватни, найменєй по двойо родичи Руснаци члени Школского одбору.
Од юния 1945. року школа ше, коло настави, вше вецей занїма з културно-просвитну роботу; школяре ше орґанизую до пионирских четох, утаргує ше физична кара за школски дзеци, а наставнїки отримую аналфабетски курси. Просвитни роботнїки школи у Културно-просвитним совиту окреме анґажовани на пририхтованю представох и мурових новинох. У Бачинцох у тим чаше роби познате мено руского школства и педаґоґиї, писатель и линґвиста Микола М. Кочиш (1928-1973).
Бачинска школа по 1962. рок була самостойна, шейсцкласна; од теди ше находзи у составе шидских осемрочних школох (од 2004. под меном «Бранко Радичевич»). У шейсцкласней школи ше робело з вельким ентузиязмом: пририхтовани дилетантски представи, путовало ше на екскурзиї по Югославиї, обрабяло жем у школскей задруґи, основана перша школска кухня. Медзи вреднима учителями з того часу спомнєме Бачинчанох Бошка Урошевича и Ґоспоїнку Катанович-Живкович.
Нови вельки школски будинок, на хтори ше чекало од 1905. року, направени 1965. року и опремени є на сучасни способ (кабинети, роботня за технїчне образованє, сала за физичне воспитанє, оддзелєнє за предшколски дзеци), окружена з парком. Достала мено Вука Караджича. Нажаль, школа уж 1972. року траци свою самостойносц, бо ше число дзецох школского возросту обачлїво зменшало пре нїзки наталитет и одходзенє младших людзох (з дзецми) на дочасну роботу до иножемства. Кед ше врацели школяре висших класох и наставнїцки кадер 1988. року, пополнєна пражнїна у дружтвеним и културним живоце места.
Воєни роки остатнєй децениї ХХ столїтия приноша звекшанє числа жительох – з прилївом векшого числа вибеженцох хтори у Бачинцох нашли нови дом (висельованя нє було). Бачинчанє и школски персонал даваю вельки усиловносци у основней дїялносци, з помоцу компетентних просвитних орґанох и институцийох – з нагоди 150-рочнїци рускей школи (1847-1997), а окреме з нагоди означованя 200-рочнїци школи (1805-2005), уводзи ше етажне зогриванє, опрема ше кабинети и библиотеку. Школу дзечнє помага Месна управа и Индустрия меса Big bul у Бачинцох.
При школи роби Литературна секция на сербским и руским язику, 1994. року ту основани стретнуца руских школох. Настава руского язика у школи прешла рижни фази. Нєшка руски язик виборни предмет под назву Мацерински язик з елементами националней култури. Окрем у Шидзе и Бачинцох, тот предмет ше преподава и у Беркасове и Бикичу по нєпреривно дополньованих учебнїкох др Якова Кишюгаса з Нового Саду.
Бачинска школа ма своїх познатих школярох (физичар Златко Емедї и др.). Дзепоєни з нїх познати науковци, бизнисменє и явни роботнїки, а авторка тей кнїжки Ирина Папуґа, професорка педаґоґиї, находзи ше на чолє Дружтва за руски язик, литературу и културу.

***

Зоз такей концизней рецензиї того добре фундаментованого рукопису ше да нагаднуц на початку спомнута медзизависносц дружтвеней историї и живота єдней просвитней установи – у тим случаю бачинскей основней школи. Ґенерациї активистох (опатриц у прилогу: Библиоґрафски препатрунок) ше борели и виборели за зачуванє вирского и националного идентитету, вше и ознова ставаюци на ноги – же би ше од дакедишнїх приватних учальньох дошло до правей школи, хтора нє лєм же описменює, «алє и пополнює пражнїну у дружтвеним живоце сримского мултиетнїчного штредку».
Як Пимен, творитель лїтопису з „Бориса Ґодунова” (Еще одно послание сказание / И летопис окончена моя...) и єй почитовани предходнїки Никола Янкович, Миленко Юришич и Лазар Дєкич, Ирина Папуґа ше зоз комютерским краснописом – одлични (5) оддлужує своєй школи, Бачинчаном и Дружтву у цалосци.

Леона Урошевич Гайдук

ТИРВАЦИ ДОКУМЕНТ О ПРЕЙДЗЕНИМ ЧАШЕ У РОЗВОЮ ШКОЛИ И ОБРАЗОВАНЯ

(Рецензия кнїжки Ирини Папуґа Основне школе Бачинци, Дружтво за руски язик, литературу и културу Нови Сад, 2008)

(виривок)

Рукопис „Историја основне школе у Бачинцима” (зоз прилогами) облапя вецей як 80 боки тексту зоз вецей прилогами. За виробок рукопису, коло литератури и Лїтопису Школи, хаснована и друга документация и архивни материял, та ше авторки удало барз документовано обробиц цали розвой Школи од 1805. року и скорей, по нєшкайши днї (2008). За рукопис були заинтересовани „Сримски новини” зоз Сримскей Митровици, та так тота материя у пририхтованю Венямина Бульчика, новинара зоз Шиду, у предлуженьох обявйована у Шидскей трибини од конца новембра 1989. по май 1990. року, а тиж и у часопису Шветлосц НВУ „Руске слово” з Нового Саду 1989. року. З тим тот рукопис уж дожил преверйованє ширшей явносци.
Зоз змистом рукопису облапени дружтвено-економски обставини у Сриме пред и у XIX вику (як и познєйше у контексту змисту) и розвой Школи по периодох и то: период од 1805. року, период конфесийней школи - „Обосполна” сербско-православна школа од 1805. по 1874. рок, вєдно 96 роки и Греко-католїцка руска школа од 1847. по 1876. рок, вєдно 40 роки, период нїзшей народней (пучкей) школи од 1874. по 1914. рок, вєдно 40 роки, период под час Першей шветовей войни (1914-1918), период медзи двома шветовима войнами – державна, народна школа од 1818. по 1941. рок, вєдно 23 роки, период под час Другей шветовей войни – пучка школа (1941-1945) и период од ошлєбодзеня по нєшкайши днї.
Значносц того рукопису у тим же то тераз тирваци документ о прейдзеним чаше у розвою Школи и образованя у Бачинцох, хтори указує на тото дзе зме були, дзе зме тераз и кельо зме оддалєни од потребох основного образованя наших дзецох. Тота моноґрафия тиж красни приклад як мож, з адекватним трудом, приблїжиц гражданом знанє о прешлосци їх институцийох, а служи и як приклад за виробок моноґрафийох о других школох у окруженю.
Виложени факти у рукопису науково и педаґоґийно засновани, документовани и подкрипени з илустрациями и прилогами, та тоту роботу мож тримац за виродостойну историю основней школи у Бачинцох. Текст виложени преглядно, хронолоґийно и поступнє.
Рукопис комплетни, та кед ше го обяви у форми публикациї (ювилейней моноґрафиї), гражданє Бачинцох достаню вирну слику єдного аспекту свойого живота хтори значел и значи проґрес, очи и уха за нове и младим драгу до швета.
Тримам же тот рукопис треба друковац, же би ше факти о прешлосци зачувало од забуваня и же би були поука будуцим ґенерацийом.

Никола Кнежевич

ПОДАТКИ О ПРОШЛОСЦИ ШКОЛИ У БАЧИНЦОХ ЗАЧУВАНИ ОД ЗАБУЦА

Рецензия кнїжки „Основна школа Бачинци”, автора Ирини Папуґа

Чловек котри прилапи задаток охабиц ґенерацийом свидоцтво о роботи єдней воспитно-образовней установи, през котру прешли даскельо тисячи младих людзох и коло 180 просвитних роботнїкох, прилапел ше науковей роботи котра нє прилапює нєправду, котра вимага длугу, систематичну роботу дзе ше муши превериц кажди податок, бо тото цо ше обяви остава тирвацо.
Кнїжка котра пред читателями „Основна школа Бачинци” тирваци документ о прешлим часу и розвою образованя у Бачинцох. Авторови ше удало през текст почитуюци историйни и други околносци часу, указац на факт дзе зме були, дзе зме тераз и кельо потребне зробиц за основне образованє и воспитанє наших дзецох. Кнїжка, уствари, моноґрафия, приклад як мож зоз вельку дзеку и вельку роботу, приблїжиц читательом знанє о прешлосци того места и узшого и ширшого значеня.
Автор Ирина Папуґа мудро и педантно, преглядно и хронолоґийно поскладала шицки факти на основи котрих мож повесц же тота кнїжка уствари, история школи у Бачинцох.
У терашнїм чаше, кед ентузиязем напущує и тих найупартейших, прилапиц ше тей чежкей и деликатней роботи велька шмелосц. Тоту констатацию виноши рецензент бо и сам з часци помагал авторови на збераню материялу, та є и шведок же зоз кельо упартосци, роботи и педантносци автор приступел ґу тей роботи и котру барз успишно закончел.
Рецензент трима же тота и таки кнїжки мушели би буц присутни у каждим обисцу у Бачинцох и при шицких тих котри вязани за Бачинци же би ше факти о прешлосци зачували од забуца.
Кед ше дахто од терашнїх и будуцих ґенерацийох будзе занїмац зоз историятом школства у општини Шид, у тей кнїжки найдзе надосц документи и материялу за тоту виглєдовацку роботу.